***
Я говорю до Тебе – це молитва,
Говориш Ти – я повна каяття.
Ми розмовляємо з Тобою – це життя,
Ми мовчимо з Тобою – в серці битва.
І голос з неба – так, я буду жити!
Ця мить молитви – двох світів злиття,
А без молитви мить – саме гниття.
О, як Тебе я можу не любити!
Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я полюбив цей вірш за його стислість і повноту думки.
Рясних Божих благословінь тобі сестра! Комментарий автора: Дякую, рясних благословінь Вам і радості.
І слава Господу за все.
Поэзия : Поэма "Дочь Иаира" - Вадим Сафонов Когда щупальцы разочарования обхватили твое сердце.
Небо затянулось свинцовыми тучами. И кажется тебе
никто не может помочь. Тогда из глубины твоего
естества раздается крик - это крик истерзанной
болью души, запертой в стенах отчаянья и беспомощности.
Этот крик услышан Богом, который всегда готов помочь
сокрушенным сердцем, измученным и ослепленным горем
людям, в духе которых зарождается огонь веры.
«Дочь Иаира» - девочка подросток, которая была
воскрешена и исцелена Иисусом Христом. Один из
тысячи реальных фактов служения Богом человеку.
Служения, которое не прекращается и сегодня.
